Поняття та різновиди факультативних курсів.
Факультатив (лат. facultatis — необов'язковий) — навчальний курс, не обов'язковий для відвідування.
Це одна з ефективних форм диференційованого навчання, яка розрахована на розвиток пізнавальних інтересів, здібностей та формування професійної орієнтації учнів, оволодіння методами наукових досліджень.
Факультативні заняття в 7 —10 класах було введено восени 1967 р. Крім згаданої вище мети тоді їм відводилась важлива роль своєрідної педагогічної лабораторії для опрацювання, уточнення й «обкатування» матеріалу, який пізніше мав увійти до обов'язкової програми.
В історії існування факультативів розрізняють два етапи. Перший, перехідний етап (1967 — 1976 рр.) і другий, новий етап (від 1976 р.), коли було розроблено новий зміст факультативів після введення нової шкільної програми.
З упровадженням в життя нових шкільних програм змінювались і програми факультативних занять.
Спеціальні курси факультативів не знайшли широкого застосування передусім через відсутність фахівців, а також тому, що учням середньої школи важко обрати для вивчення яку-небудь широку спеціальну галузь.
Нині факультативне навчання математики має поглиблювати знання учнів, здобуті ними під час вивчення основного курсу, а також розвивати логічне мислення, цікавість до математики, творчі здібності.
Для факультативів розроблено варіанти програм, навчальні посібники.
За освітніми завданнями виділяють такі види факультативів: з поглибленого вивчення навчальних предметів (позапрограмове поглиблення знань з метою вступу до вищого навчального закладу); з вивчення додаткових дисциплін; з вивчення додаткової дисципліни з одержанням спеціальності; міжпредметні факультативи. Кожен з видів факультативу може поділятися залежно від дидактичної мети на теоретичні, практичні, комбіновані.
Теоретичні факультативи проводяться з метою поглибленого вивчення окремих тем, розділів, висвітлення складних теоретичних проблем, узагальнення й систематизації знань. Головним при цьому є постановка, висунення гіпотез, створення проблемних ситуацій, розробка проблемних завдань, самостійність розкриття проблем з використанням аналізу та синтезу, усвідомлення головного, істотного. Структура теоретичних факультативів передбачає обґрунтування актуальності теми, теоретичного й практичного значення питань, що розглядаються, створення проблемних ситуацій. Розкриття проблеми здійснюють у формі викладу матеріалу вчителем, виступів учнів з рефератами, доповідями. Теоретичні факультативні заняття проводять у формі лекцій, семінарських занять, бесід, науково-теоретичних конференцій.
Практичні факультативні заняття проводять з метою формування навичок і вмінь на основі поглиблення теоретичних знань. Структура практичних факультативів передбачає постановку завдань, обґрунтування їх актуальності, практичного значення; розв'язування задач та конкретизацію результатів роботи; обговорення результатів, підбиття підсумків заняття. При цьому вчитель розкриває практичну значущість проблеми, що ставить учнів в умови пошуку шляхів її вирішення, здійснює керівництво, контроль і корекцію навчально-пізнавальної діяльності учнів; спільно з учнями обговорює результати заняття та підбиває підсумки. Використовуються дослідні методи (уявний експеримент, формуючий експеримент, порівняння, співставлення).
Комбіновані факультативні заняття проводять у формі науково-практичних конференцій, комбінованих, лекційно-практичних та семінарсько-практичних занять. Їх структура залежить від дидактичних завдань і допускає різноманітне поєднання компонентів. На початку заняття учні самостійно розкривають опрацьовані теоретичні питання, потім індивідуально виконують дослідження. Під час обговорення результатів роботи учні підбивають підсумки заняття загалом.
Провідною ідеєю при проведенні комбінованих факультативів є самостійна робота учнів з літературою та іншими джерелами інформації.
Різноманітність факультативів забезпечує розвиток здібностей учнів, формування вмінь винахідництва та творчості конструювання, прогнозування, розв'язання прикладних завдань, проведення експерименту та теоретичного пошуку. Усе це забезпечує високу навчальну активність учнів у процесі факультативного заняття.
Психолого – педагогічні основи проведення факультативів.
При спостереженні та аналізі факультативних занять слід ураховувати такі параметри:
- тип факультативного заняття та врахування вчителем його специфіки;
- вибір і формулювання теми, постановка цілей і завдань заняття, мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів;
- зміст факультативного заняття (вибір навчального матеріалу, реалізація дидактичних принципів, забезпечення зворотного зв'язку, корекція знань, розвиток самостійності та творчого мислення учнів, формування в них дослідницьких умінь і навичок);
- раціональний вибір форм організації факультативного заняття (лекція, семінар, практикум, екскурсія, лабораторна робота);
- педагогічна доцільність навчально-матеріального забезпечення факультативного заняття (наочні посібники, технічні засоби навчання, обладнання, роздавальний дидактичний матеріал, аудіовізуальні засоби);
- профорієнтаційна робота з учнями у процесі заняття з урахуванням специфіки факультативу;
- результативність факультативного заняття з поглиблення знань учнів з основного курсу навчального предмета, розширення світогляду та інформованості учнів з питань сучасних наукових досягнень;
- засвоєння наукових ідей, принципів та алгоритмів, законів, закономірностей;
- формування навичок самостійної праці; набуття знань про оточуючий світ; формування стійкого інтересу до науки, що вивчається на факультативі, активної життєвої позиції;
- реалізація комплексу аспектів виховання особистості - розумового, морального, естетичного, фізичного, трудового.
Зміст факультативів у 7-8-х класах передбачає поглиблене вивчення окремих навчальних предметів. Факультативи ж у 9-11-х класах є сходинкою від засвоєння навчального предмета до вивчення основ науки, до якої відноситься певний предмет, від формування загальнонавчальних умінь і навичок - до використання наукових методів дослідження.
Ефективність факультативного заняття значною мірою залежить від ступеня творчого управління вчителем цим процесом; використання проблемного підходу, раціонального поєднання форм і методів навчання; індивідуального підходу, здійснення професійної орієнтації учнів; зв'язку навчання з досягненнями науки та практики.
Факультативи доручають, як правило, найдосвідченішим педагогам. Можливе запрошення для ведення факультативів фахівців з вищих навчальних закладів, наукових інститутів.
Вчителю дозволено працювати за будь-якою з пропонованих програм, змінювати зміст факультативних занять, міняти порядок вивчення тем або скласти програму самостійно, але треба пам'ятати, що зміст факультативу повинен поглиблювати та доповнювати основний курс.
І, як на звичайних уроках, на факультативних заняттях треба не лише дбати про знання і навички учнів, а й про виховання наукового світогляду, культури поведінки, мислення, та культури спілкування.
Методика організації та проведення факультативів.
Факультативні курси розраховані на тих учнів, які мають достатню підготовку з математики, однак, як виняток, можна дозволити відвідувати факультатив і тим, хто ще не досяг високих оцінок, але має потенціальні можливості для цього. Залучати до факультативів і гуртків доцільно, розв'язуючи на звичайних уроках цікаві задачі і вирішуючи проблеми, що потребують розширення знань і умінь. Учням пропонують розширити їх на факультативних заняттях.
Не можна механічно переносити методи, прийоми, організаційні форми і засоби навчання математики в звичайних класах на факультативне навчання. Враховуючи, що учні на факультативних заняттях мають більші можливості для навчання та стійку цікавість до математики, тут мають переважати методи проблемного навчання (проблемний виклад, евристичні бесіди, дослідницький метод). Більше часу слід присвятити самостійній роботі.
Окремі вчителі поділяють виконання завдань дослідницького характеру на кілька етапів. Спочатку учні вивчають потрібну літературу, потім шукають алгоритм розв'язування задачі або проблеми, а на заняттях звітують про результати своїх пошуків. Розроблений алгоритм можна втілити в програму для персонального комп'ютера або калькулятора.
На факультативних заняттях є можливість для прискореного вивчення частини теоретичного матеріалу завдяки самостійній роботі. Ефективним є застосування лекційно-практичної системи навчання, в якій належне місце відводиться семінарам. На семінарах учні готують повідомлення про цікаві застосування математичних методів, способи розв'язування нестандартних задач, наводять історичні довідки тощо.
Важливою проблемою є взаємозв'язок факультативних занять з вивченням обов'язкового курсу, погодженість у часі та змісті вивчення тих чи інших питань.
Досвід свідчить, що більшу частку запланованого до вивчення матеріалу потрібно перенести безпосередньо на заняття в класі, а домашні завдання звести до мінімуму і пропонувати лише для того, щоб учні були підготовленими до наступного заняття. Творчі завдання, які потребують значного часу, не є обов'язковими для всіх учнів факультативу, однак виконання їх слід всіляко схвалювати.
Система оцінювання має бути досить гнучкою, не копіювати застосованої в обов'язковому курсі. Заохочуючи учнів, які працюють у факультативі, в жодному разі не можна залякувати їх негативними оцінками і відштовхувати від роботи, яку вони обрали за власним бажанням.
Факультативні заняття в 7 —9 класах є важливим засобом допрофільного навчання і допомагають учням визначитися щодо вибору майбутньої професійної діяльності.
Комментариев нет:
Отправить комментарий